蛮虏
拼音mán lǔ
注音ㄇㄢˊ ㄌㄨˇ
繁体蠻虜
词语解释
蛮虏[ mán lǔ ]
⒈ 古时对南方少数民族的蔑称。
引证解释
⒈ 古时对南方少数民族的蔑称。
引三国 魏 曹叡 《善哉行》：“我徂我征，伐彼蛮虏。”
相关词语
- ā mán阿蛮
- diāo mán刁蛮
- fú lǔ俘虏
- mán gàn蛮干
- mán yí蛮夷
- mán zú蛮族
- mán huāng蛮荒
- mán hèng蛮横
- nán mán南蛮
- róng lǔ戎虏
- yě mán野蛮
- bǔ lǔ捕虏
- biān mán边蛮
- biān lǔ边虏
- bì lǔ避虏
- běi lǔ北虏
- bǎn dùn mán板楯蛮
- bǎi mán百蛮
- bái mán白蛮
- bà mán霸蛮
- bái lǔ白虏
- bā mán八蛮
- cū lǔ粗虏
- chù mán触蛮
- chǔ mán楚蛮
- chǔ guǎn mán xián楚管蛮弦
- chù dòu mán zhēng触斗蛮争
- chéng zé wéi wáng，bài zé wéi lǔ成则为王，败则为虏
- chǒu lǔ丑虏
- chěng mán逞蛮
- cūn mán村蛮
- cūn mán hàn村蛮汉
词语组词